![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Актуальні запитання
Отже сама суть моїх питань в чому.
По-перше в так званому науковому паразитизмі. Як паразитуанні на ідеях, так і на роботі колег.
Випадок перший - є ідея. Її можна розвивати в декількох напрямках, і зрештою отримати досить схожі результати.
Але багато яких ідей не нові, а отже вони переходять з голів в голови, з дисертацій в дисертацію ... всі пам'ятають що багато винаходів робили зразу декілька людей "незалежно". А що говорити про більш банальні речі, тим паче якщо люди знаходяться в одному середовищі та спілкуються.
Випадок другий. Багато хто в курсі як реальні автори випадають зі списків авторів :))) У двох словах - зверху дописують керівників, потім редакторів, потім інших "потрібних" людей, а в результаті ті, хто реально написав статьттю випадають зі списку, бо є розумні межі співавторства. Але я про більш банальні речі - про те, що деяка робота робиться найнижчими за статусом працівниками ... і іноді аж руки сверблять когось просто не включати, адже його вклад мінімальний, а обіцяну роботу він не виконав.
Отже чи варто боротись з цими явищами, і якщо так, то якими методами?
І друге - це унікальність робіт. Я мав можливість порівнювати автореферати до деяких дисертацій. І з'являється доволі часто ефект дежавю. Тобто відмінність робіт досить ... невелика. І це зрозуміло, адже і керівників небагато, і публікуються багато хто разом. Тому зараз є вимоги ВАК навіть не до наявності особистих публікацій, а щоб публікації не були в співавторстві з тими, хто працює на подібну (суміжну) тематику. Але саме це досить проблематично, адже частина робіт, а найчастіше це експерементальна складова, тощо, перетинаються в рамках наприклад одного керівника, чи лабораторії. А зважаючи на те, що дисертація робота суто особиста, то як виходити з цієї ситуації? Публікації зі схожим змістом, але різними співавторами (адже відомо що порівнювати зміст вірогідніше за все ніхто не буде), чи абсолютно самостійні роботи з розрахунком лише на свої сили та фінансові можливості (що досить часто є проблематичним в умовах малих зарплат та стипендій науковців, або відсутності відмінних технічних засобів, а також вузькості обраної теми/проблематики)?
По-перше в так званому науковому паразитизмі. Як паразитуанні на ідеях, так і на роботі колег.
Випадок перший - є ідея. Її можна розвивати в декількох напрямках, і зрештою отримати досить схожі результати.
Але багато яких ідей не нові, а отже вони переходять з голів в голови, з дисертацій в дисертацію ... всі пам'ятають що багато винаходів робили зразу декілька людей "незалежно". А що говорити про більш банальні речі, тим паче якщо люди знаходяться в одному середовищі та спілкуються.
Випадок другий. Багато хто в курсі як реальні автори випадають зі списків авторів :))) У двох словах - зверху дописують керівників, потім редакторів, потім інших "потрібних" людей, а в результаті ті, хто реально написав статьттю випадають зі списку, бо є розумні межі співавторства. Але я про більш банальні речі - про те, що деяка робота робиться найнижчими за статусом працівниками ... і іноді аж руки сверблять когось просто не включати, адже його вклад мінімальний, а обіцяну роботу він не виконав.
Отже чи варто боротись з цими явищами, і якщо так, то якими методами?
І друге - це унікальність робіт. Я мав можливість порівнювати автореферати до деяких дисертацій. І з'являється доволі часто ефект дежавю. Тобто відмінність робіт досить ... невелика. І це зрозуміло, адже і керівників небагато, і публікуються багато хто разом. Тому зараз є вимоги ВАК навіть не до наявності особистих публікацій, а щоб публікації не були в співавторстві з тими, хто працює на подібну (суміжну) тематику. Але саме це досить проблематично, адже частина робіт, а найчастіше це експерементальна складова, тощо, перетинаються в рамках наприклад одного керівника, чи лабораторії. А зважаючи на те, що дисертація робота суто особиста, то як виходити з цієї ситуації? Публікації зі схожим змістом, але різними співавторами (адже відомо що порівнювати зміст вірогідніше за все ніхто не буде), чи абсолютно самостійні роботи з розрахунком лише на свої сили та фінансові можливості (що досить часто є проблематичним в умовах малих зарплат та стипендій науковців, або відсутності відмінних технічних засобів, а також вузькості обраної теми/проблематики)?
no subject
no subject